УДК 681.621.

ІНТЕРНЕТ АНАЛІЗ ТА МОДЕЛЮВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ РЕДАКЦІЙНО-ВИДАВНИЧИХ ПРОЦЕСІВ

Кудряшова А.В.

Українська академія друкарства

м. Львів

У науковій статті проаналізовані фактори, які впливають на якість редакційно-видавничих процесів.

Ключові слова: редакційно-видавничі процеси, фактори, якість.

Мета роботи: інтернет аналіз та моделювання якості редакційно-видавничих процесів. Об’єктом дослідження є редакційно-видавничий процес. Предметом дослідження є фактори якості редакційно-видавничого процесу.

Редакційно-видавничий процес — це сукупність обумовлених практикою книговидання послідовних дій видавничих працівників, спрямованих на підготовку і випуск у світ того чи іншого виду видавничої продукції.

Відомо, що ступінь втручання редактора в підготовку твору визначається особливостями авторської праці. Так, наукова і художня діяльність спрямовані на вивчення навколишньої дійсності. Наукова література органічно завершує процес виявлення й аналізу законів і закономірностей природи і суспільства. Художня література реалізує результат художнього, естетичного пізнання людини. Тому редактор спрямовує свої зусилля переважно не на роботу з твором, а на підготовку видань, які можна розглядати як власне «авторські». Інші види видань, наприклад, довідкові, рекламні, науково-інформаційні, можна назвати «редакторськими», так як організацію твору, пошук автора, концепцію викладу змісту частіше за все створює редактор. Особливість дитячої літератури визначається насамперед її виховним, педагогічним значенням, її особливим впливом на читачів — дітей. Тут і автор і редактор спрямовують свої зусилля на забезпечення педагогічних підстав книги.

Перш за все, розглянемо в цілому редакційно-видавничий процес і окремо його складові.

Редакційно-видавничий процес — це сукупність обумовлених практикою книговидання послідовних дій видавничих працівників, спрямованих на підготовку і випуск того чи іншого виду видавничої продукції.

Така сукупність дій досить складна в реальному втіленні різноманітних функціональних обов'язків працівників видавництва і досить тривала в часі. Редакційно-видавничий процес доцільно розділити на кілька етапів:

1.  підготовчий;

2.  редакційний;

3.  виробничий;

4.  маркетинговий.

Розглянемо кожен з цих етапів більш детально.

1) Підготовчий етап

Цей етап починається задовго до того, як редактор за допомогою електронного або механічного пера почне працювати з авторським оригіналом. Створений конкретним автором, такий оригінал ще потрібно знайти. Видавцеві також необхідно переконатися в тому, що саме цей оригінал відповідає профілю видавництва, і якщо його втілити в книжкове видання, він знайде споживача і окупить понесені витрати.

2) Редакційний етап

Після узгодження всіх питань підготовчого етапу (пошук потрібного автора, прийом авторського оригіналу та збір первинних документів для оформлення облікової картки видання) починається новий етап редакційно-видавничого процесу, який називається редакційним.

3) Виробничий етап

Виробничий етап редакційно-видавничого процесу починається з вибору видавництвом поліграфічного підприємства та складання договору з ним на друк видання та передачі оригінал-макету з усіма необхідними документами (лист видавництва, комплектний оригінал, технічна видавнича специфікація і договір з поліграфічним підприємством).

4) Маркетинговий етап

Непросто визначити, звідки починається цей етап. У переважній більшості середніх і великих видавництв він наступає після отримання редактором первинних документів від автора, адже чим раніше буде продуманий і організований комплекс заходів, спрямованих на просування на книжковому ринку конкретного видавничого продукту, тим успішніше можна його реалізувати.

Детальніше всі технологічні етапи редакційно-видавничого процесу показані на рисунку.

Оригінали класифікуються на наступні типи:

1. Образотворчі оригінали, за характером елементів що містяться в них, можуть бути штриховими і напівтоновими, чорно-білими і кольоровими; по техніці виконання – малюнки, фотографії, поліграфічні відбитки або комп'ютерна графіка;

2. Текстові оригінали, в залежності від виконання, поділяються на машинописні, друковані, кодовані (на магнітному або оптичному носії), репродукційні текстові оригінал-макети, рукописні;

3. Авторський оригінал – це текстовий та ілюстративний матеріал, підготовлений автором чи колективом авторів до передачі у видавництво для підготовки до видання;

4. Видавничий оригінал – матеріал, що надходить у виробництво після редакційної підготовки і підлягає відтворенню поліграфічними засобами. До нього відносяться текстові, ілюстраційні, змішані оригінали, оригінал-макети та ін.

При класифікації оригіналів виходять з чотирьох головних критеріїв:

1. Напівтоновий або штриховий оригінал – характер сигналу, що створює зображення аналогове або двійкове (бінарне).

До штрихових оригіналів варто віднести всі текстові оригінали.

2. Непрозорий або прозорий оригінал – принцип утворення і передачі сигналу. Зображення сприймається у відбитому або прохідному світлі.

3. Чорно-білий або кольоровий оригінал – особливості спектру сигналу, що створює зображення.

4. Образотворчий або текстовий оригінал – сприймана інформація зображення образна або логічна (текстова).

Оригінал повинен являти собою єдине ціле: містити все, що повинне бути на відбитку й не включати нічого зайвого.

Правильна оцінка оригіналів, можливостей технологічного процесу, застосовуваних матеріалів, обладнання, що застосовуються, контрольних операцій і приладів є необхідною умовою одержання якісної репродукції.   (4)

Одне з найважливіших вимог, що пред'являються до авторського оригіналу — його комплектність, тобто повнота всіх його складових частин. Залежно від особливостей видання та особливостей редакційно-видавничого процесу в конкретному видавництві, число складових частин комплекту авторського оригіналу може бути різним, а в найбільш повному вигляді він має містити:

1. титульний лист, відповідно оформлений і підписаний автором (усіма співавторами) з позначенням дати здачі, загального числа сторінок, з перерахуванням складових частин всього оригіналу і числа одиниць в кожній частині;

2. текстовий оригінал, що включає основний та додаткові тексти, а також ті елементи книги, які замовлені автору видавництвом: передмова, зміст, анотація, тексти колонтитулів, покажчики, примітки і коментарі, бібліографічний список, список ілюстрацій;

3. другий примірник текстової частини оригіналу;

4. робочий зміст (перелік усіх без винятку заголовків з їх смисловою співпідлеглістю);

5. авторські оригінали ілюстрацій;

6. тексти підписів до ілюстрацій.

Особливо слід зазначити, що авторський оригінал обов'язково повинен бути представлений і в роздрукованому вигляді, крім його електронної версії. Необхідність цього очевидна, як очевидна важливість наявності контрольного примірника, з яким можна звірятися в ході роботи над рукописом.

Якщо авторський оригінал відповідає наведеним вище вимогам, у видавництві реєструється термін його надходження і автор отримує розписку в отриманні його рукописів. Протягом певного часу після надходження рукопису видавництво повинно дати автору відповідь, прийнято його твір до видання чи ні. Цей час визначається договором.

Відповідь на питання, прийнята авторська рукопис видавництвом чи ні, повинен дати редактор. Він же оцінює рукопис з точки зору відповідності його змісту вимогам видавництва і дає висновок про придатність його до видання. Після схвалення авторського оригіналу починається безпосередня робота над книгою.

Рецензія — складений фахівцем критичний відгук на твір (науковий, художній, публіцистичний), що містить зауваження, пропозиції та висновки. Метою рецензії рукопису зазвичай є рекомендація твору до друку. Мета рецензії опублікованого твору — складення йому аргументованої фахової оцінки.

Детальне планування виробничої діяльності робить роботу видавництва більш ефективною. Виробниче планування ведуть паралельно з тематичним, що оформлюється остаточно після затвердження тематичного плану.

Літературне редагування — редагування головною метою якого є аналіз, оцінка і виправлення мовностилістичної структури твору. Йдеться перед усім про вдосконалення мови й стилю оригіналу, уникнення граматичних, синтаксичних і стилістичних помилок.

Як правило, науковим редагуванням займаються фахівці в тій чи іншій галузі знань (науковці), а не професійні редактори. Таких редакторів називають науковими редакторами, а їх прізвища вказують на звороті титульної сторінки видання.

Коректура — стадія виробничого процесу видання книг, газет, журналів і інших друкованих матеріалів, на якій усуваються різні помилки та недоліки, допущені при редагуванні та наборі.

При внесенні коректурного виправлення всіх видів використовують коректурні знаки (знаки розмітки оригіналів).

Існують різні типи коректурних знаків: знаки заміни (букв, слів, рядків), знаки вставки, знаки викидування, знаки перестановки, знаки перестановки елементів набору, знаки збільшення, зменшення, вводу, вирівнювання і знищення пробілів, знаки шрифтових виділень і змін, знаки скасування зроблених виправлень.

Розрізняють три види коректурних відбитків:

1. гранки — відбитки з набору, без дотримання числа рядків і знаків у рядку;

2. зверстані аркуші (верстка) — відбитки зі зверстаних полос;

3. аркуші звірки (звірення) — відбитки зі полос після виправлення, внесених друкарнею.

Гранки використовують при складній верстці. Метод коректури з гранками називається гранковим, а без них — безгранковим.

Художнє редагування можна назвати процесом естетичною оздоблення текстової частини видання, логічним умонтуванням до неї різноманітних зображальних засобів. Таке оздоблення передбачає створення на професійному рівні цілісного комплексу текстових та графічних елементів, які формують обличчя, зовнішню і внутрішню стилістику майбутнього видання, надовго стверджують його своєрідні паспортні дані — обкладинки, титули, заставки, кінцівки, заголовні літери, форзаци. Сюди входить також і значний перелік наявних у внутрішній частині видання різних видів зображального ряду — фотографії, малюнки, рисунки (креслення), схеми, діаграми, карти, плани. Повнота цього ряду, кількість зображальних засобів залежить від задуму видавництва, його фінансової спроможності, професіоналізму редакційно-видавничих працівників.

Технічне редагування — послідовні дії видавничих працівників, передусім технічного редактора й редактора, щодо 5 визначення технічних характеристик розмітки видавничого оригіналу, комп’ютерного складання, верстання й оформлення різноманітних текстових та зображальних складових конкретного видавничого проекту, а також контролю за якістю його поліграфічного відтворення. Зміст цього поняття складає процес підготовки відредагованого видання до виробництва і подальший контроль за втіленням технічних параметрів конкретного видання на всіх наступних стадіях редакційно-видавничого процесу. Головне завдання цього виду редагування — забезпечення певної схеми технологічного втілення видавничого задуму щодо створення видання на високому художньому, структурному, змістовому та поліграфічному рівнях виконання.

Верстання — це процес розміщення текстових і графічних матеріалів на сторінках видання заданого формату, що відповідає визначеним композиційним, гігієнічним і стильовим вимогам. Верстання є найвідповідальнішою операцією технологічного процесу.

Перед роботою треба розрахувати приблизну кількість сторінок у виданні, для того, щоб під час спуску сторінок вийшла кількість сторінок, кратна 16 або 32. Некомпетентність верстальника в цьому випадку виявиться в тому, що зверстані ним у книзі 20 останніх сторінок займають чисті сторінки з надписом «Для приміток».

Також треба враховувати, що в будь-якій книзі дві перші та дві останні сторінки завжди зайняті. Перша сторінка — це титул, друга — зворот титула, передостання — це кінець тексту або реклама, остання сторінка відводиться для вихідних даних.

Кінцевим продуктом комп’ютерного верстання є оригінал-макет, який повністю відповідає сторінкам майбутнього видання і зберігається у вигляді PDF файлу. 
Процес верстки складається з декількох етапів:
           1. Створення шаблонної сторінки для автоматичного відображення на шпальтах видання повторюваних елементів (колонцифра, колонтитул) та єдиного стильового оформлення основних елементів видання (формат полос, гарнітура, кегль, накреслення шрифтів);

2. Розміщення і при необхідності модифікація обробленої текстової та образотворчої інформації на шпальтах видання;

3. Створення зв'язків та видавничого пакету з необхідними файлами;

4. Запис PostScript-файлу для подальшого виводу на друк.

Загальні вимоги до верстання сторінок:

1. Повні сторінки видання повинні бути однакової висоти, мати однакову кількість рядків основного тексту. При заверстуванні таблиць, формул, ілюстрацій або додаткового тексту треба розрахувати скільки однакових рядків забрати, щоб заверстати вказані елементи сторінки. Допустиме відхилення 0,5 мм.

2. Дотримання привідності верстання.

3. Верстка повинна бути прямокутна, не повинно бути «висячих рядків».

4. Однотипність верстання — всі додаткові частини повинні бути однаково заверстані і мати мати однакову відбивку по всьому виданні. Допускається відхилення в розмірі відбивок 4-6 п.

Вірші всередині тексту заверстуються як додатковий текст, тобто їх кегль зменшується на 2 пункти і вірш відбивається від тексту в межах одного рядка кегля основного тексту. Оформляється вірш по середині формату складання, втяжка визначається за довгим (або середнім) рядками. При заверстуванні вірша на іншу сторінку на попередній сторінці не може залишитися менше 2 рядків. Переноси у віршах не допускаються. Якщо строфи вірша відокремлюються одна від одної втяжками, то додатковими проміжками їх не розділяють.

Спуск полос у додрукарському процесі — процедура розміщення сторінок документа на друкарській формі таким чином, щоб після друку, фальцювання та підбирання блоку сторінки видання виявились розміщені згідно з їх нумерацією. Сторінки видання можуть бути розміщені за схемою або макетом. На схемі спуску вказується місце розташування кожної зі сторінок, як це має бути на формі.

Спуск полос залежить від типу видання, способу фальцювання та кількості згинів у зошиті, характеру комплектування видання та ін.

Існує чотири варіанти реалізації спуску сторінок:

1.  ручний монтаж спуску сторінок;

2.  спуск сторінок в програмах верстання;

3.  спуск за допомогою спеціалізованих програм;

4.  спуск за допомогою спеціалізованих робочих станцій;

Правильність спуску полос контролюють так: поряд з першою полосою аркуша за корінцем повинна знаходитися його остання полоса; дві полоси, що розміщені поряд за корінцем чи головкою корінця, не можуть бути одночасно парними чи непарними; сума колонцифр двох полос, що розміщені поряд за корінцем, дорівнює сумі колонцифр першої та останньої полоси даного аркуша; якщо чергування перших чотирьох полос йде за годинниковою стрілкою, то чергування наступних чотирьох полос — проти годинникової стрілки, і так далі.

Електронний спуск сторінок видання являє собою цифровий процес розстановки сторінок (полос) на майбутній друкарській формі за такою схемою, яка дозволяє після друкування і фальцювання отримати зошити з послідовним розташуванням сторінок. Від звичайного ручного монтажу електронний спуск сторінок відрізняється не тільки економією матеріалів і часу, але й більш високою точністю приведення. У той час як при ручному монтажі повинні монтуватися всі кольороподілені фотоформи для кожного друкарського аркуша окремо, при електронному спуску сторінок потрібно тільки один раз зробити спуск полос з усіма необхідними елементами майбутнього друкарського аркуша і використовувати його далі, як шаблон.

Якість — це економічна категорія, яка відображає сукупність властивостей продукції (технічних, технологічних, економічних, екологічних тощо), що зумовлюють ступінь її здатності задовольняти потреби споживачів відповідно до свого призначення.

Аналіз актуальності та рівня висвітлення обраної для дослідження теми в глобальній мережі Інтернет здійснений на основі найпопулярніших пошукових систем в Україні та світі, таких, як Google, Yahoo, Bing, Яндекс, Мета.